Модуль 9. Диференціація навчання різних учнів. Рефлексія

       Часто, готуючись до уроку, вчитель змушений орієнтуватися на посереднього учня, що шкодить рівню знань більш сильних учнів. Одним із варіантів виходу із створеної ситуації є диференціація завдань.

Виконуючи практичні завдання, учні у більшості класах працюють у парах. Це стимулює їх активність. Не завжди дитина наважиться щось запитати учителя, водночас сміливо спілкуючись із однокласником, що сприяє взаємонавчанню. Також під час самостійної роботи за комп’ютером дитина самостійно визначає, що їй дається легше, на яких завданнях потрібно зосередитись, які вправи потрібно відпрацювати ще раз. Відображаючи все це у висновках до практичної роботи, учні тим самим «прогнозують» мою подальшу підготовку до уроків.

       Крім того, практичні роботи розроблено таким чином, що для середнього рівня завдань передбачено і алгоритм їх виконання, для достатнього рівня подано тільки деякі рекомендації, а високий рівень передбачає абсолютно самостійне набуття та відпрацювання вмінь.

          Цей модуль допоміг мені зробити такі висновки:

• як можна ефективно використовувати інформаційно-комунікаційні технології для підтримки та оцінювання навчання учнів;
• як учні можуть самі спрямовувати себе у навчанні та про роль і місце диференційованого навчання - задоволення потреб усіх учнів потребує ретельної підготовки та планування вивчення навчальної теми.  

Учні, які мають труднощі в навчанні, та учні з особливими здібностями й талантами потребують різних видів підтримки. Наприклад, учні, які  мають труднощі в навчанні можуть отримати  додатковий час для виконання окремих завдань, змінені чи уточнені цілі навчання,   об’єднуватися в групи за особливими критеріями тощо.  Учні з особливими здібностями й талантами матимуть більш творчі завдання, які вимагатимуть широкої ерудиції та глибоких знань матералу.